ГРУПА №7 УКРАЇНСЬКА
ЛІТЕРАТУРА
УРОК №62 Інтимна та громадянська лірика Олександра
Олеся (поезії «Чари ночі…», «О слово рідне! Орле скутий!..»). Драматичний етюд
«По дорозі в Казку»
Підручник: Авраменко О. Українська література
(рівень стандарту): підручник для 10 кл. закл. середн. освіти/ Олександр
Авраменко, Василь Пахаренко.– К.: Грамота, 2018. – 256 с.
Електронна версія
підручника: http://dpzl.dp.ua/files/Gramota_Ukr_lit_10_kl_Avramtn_Paxaren-ilovepdf-compressed.pdf
Для самостійного опрацювання – с.244-247.
Домашнє завдання 10 (с. 248).
Озвучені тексти творів
Олександра Олеся:
Успіхів! Бережіть своє здоров’я!
ГРУПА №7 УКРАЇНСЬКА
ЛІТЕРАТУРА
УРОК № 63
Література рідного краю. Сучасні поети Заставнівщини
Матеріал для самостійного
опрацювання
Ореста Гаврилюк
Народилася 1949 р. на Тернопільщині.
Мріяла стати вчителькою, але за
вимогою батьків вступила до с/г технікуму. 1974 р. вийшла заміж і оселилася на
Заставнівщині. Натхнення писати з’явилося, коли Оресті Миколаївні було 60
років. Її поезія - віра у нашу перемогу
над загальносуспільними вадами.
С И Л А Є
Д Н О С Т І
Тримайся, мій роде,
Як зв’язаний віник,
В нім сила велика і
міць.
Ніхто його в світі не може
зламати,
Яке б то не було бажання і
хіть.
Тримай і стискай тую ниточку
злуки,
Щоб ворог лихий не
зірвав,
Щоби не узяв він той віник у
руки,
І розбрат, й печаль не
наслав.
Розділить той віник на
ниточки різні
І легко їх всіх посіче
–
І рід той, обманом
розділений,
Як сон, в небуття
відійде.
Тримайся, мій роде,
Як
зв’язаний віник,
В нім сила велика і міць…
Володимир С а д о в с ь к и й
Володимир Садовський проживає в селі
Товтри Заставнівського району. Він
гостро вболіває за майбутнє краю і всієї України, тому кількість його творів,
що належать до громадянської та патріотичної лірики, постійно зростає. Свої
поетичні роздуми поет час від часу публікує у районній газеті «Голос краю».
Б І Л И Й Р А Б
Я – білий раб, я – українець.
Приїхав продаватися вам.
Я – найдешевший раб,
чужинець.
Не їм, не сплю, роблю все сам. (…)
До Бога часто я молюся,
Щоб він гнобителям моїм
Мою дав долю. І клянуся,
Що в рідний вернуся свій дім.
Й кричу, кричу на всю Европу:
- Вертайтесь білії раби!
Ми не хохли, ми не холопи,
Нам не пора ще у гроби! (…)
Пора своє відбудувати!
Пора садить нові сади!
І хлібом поле засівати!
Вертаймось, браття, всі сюди…
І в а н К о з а к
Поетична збірка «Філосо-фія життя» Івана Козака
– це спроба підсумувати ре-зультати
зробленого. Іван Романович – колишній викладач суспільних дисциплін ВПУ №24
м.Заставна, викладач- методист, Лауреат
премії ім.І.Бажанського, Відмінник освіти України.
П А М ’ Я Т І Г Е Р О Ї В М А Й Д А Н У
Той день, той час твого життя….
(Говорю я про
наболіле)
Пішли ще юні в небуття,
Та духом ви були вже зрілі.
Вкраїна в жалобі стоїть.
Журлива пісня над Майданом…
Хтось батьком був, хтось вже дідусь…
І ти… у розпачі, кохана.
Дівочі сльози, плач дітей
Та матері, що із Майдану
Хоронять цвіт… своїх дітей…
За рідний край, свою родину
Тепер в одвіті ми всі тут:
Вкраїна скинула тирана.
Уклін тобі, нащадку Крут,
Герою нашого Майдану.
Василь Д
ж у р а н
Василь Джуран народився 1 січня 1957 року у
с.Вікно на Буковині. Закінчив факультет журналістики Львівського державного
університету ім. І . Франка. Довгий час працював головним редактором
заставнівської районної газети «Голос краю». Автор більше 10 збірок («Богородиця», «Чорнобиль.
Афганістан. Сарапат», «Чекання у Львові», «Калинові кетяги», «Вікно», «Тарас.
Другий», «Чорногуза плач досвітній» та інших)
К А Ж У Т Ь, С В І Т Ж О Р С Т О К И Й…
Кажуть, світ жорстокий.
Може – навпаки.
Меркне в тиші спокій
Край життя ріки.
Світ як світ, а люди
Од брехні чумні.
Змова слово блудить
В нашій стороні.
Ми – не світ –
жорстокі,
Як ловці на рись.
Дотліває спокій.
Ловче, зупинись!
Ти себе у пастку
Ось-ось заженеш
По саму зав’язку
Під зубастий креш..
Кажуть, світ жорстокий.
Точно – навпаки.
Попелу вже спокій
Край життя ріки.
Валентина П і ц е к
Валентина Петрівна наро-дилася 11.05.1941 р. на
Полтавщині. З 1960 р. живе на Буковині. Після закінчення філологічного
факультету ЧДУ працювала в Заставні. Колишній працівник ВПУ №24,
викладач-методист, Відмінник освіти.
У Ч І М О С Я В Ш Е В Ч Е Н К А
Чомусь вже модним дуже
стало
«Закучерявить» так той вірш
–
Чим більше ти його читаєш,
Тим розумуєш гірше й
гірш.
Можливо, хтось би в час дозвілля
Читати вірші і хотів,
Якби він те, про що в них
мова,
Бодай хоч трохи
розумів,
Бо без ніякої мороки
Доступні кожному слова:
«Реве та стогне Дніпр
широкий,
Сердитий вітер завива!»
Слова – зерно, а не
полова,
Це здавна істина свята,
Запам’ятаймо, що від
слова
Душа, як квітка, розцвіта.
Домашнє завдання: зробити аналіз однієї поезії на вибір.
Успіхів! Бережіть своє здоров’я!
Немає коментарів:
Дописати коментар