понеділок, 19 жовтня 2020 р.

20.10.2020 (Дистанційне навчання)

 ГРУПА №11      УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА                                                               УРОК № 63 Література рідного краю. Сучасні поети Заставнівщини                     

Матеріал для самостійного опрацювання

Ореста Гаврилюк

Народилася 1949 р. на Тернопільщині. Мріяла стати вчителькою, але  за вимогою батьків вступила до с/г технікуму. 1974 р. вийшла заміж і оселилася на Заставнівщині. Натхнення писати з’явилося, коли Оресті Миколаївні було 60 років. Її поезія -  віра у нашу перемогу над загальносуспільними вадами.

               С И Л А    Є Д Н О С Т І
Тримайся, мій роде,                                                                                                    
Як зв’язаний віник,                                                                                                  
В нім сила велика і міць.                                                                                           
Ніхто його в світі не може зламати,                                                     
Яке б то не було бажання і хіть.                                                   
Тримай і стискай тую ниточку злуки,                                                 
Щоб ворог лихий не зірвав,                                                                                   
Щоби не узяв він той віник у руки,                                                                     
І розбрат, й печаль не наслав.                                                                  
Розділить той віник на ниточки різні                                                                            
І легко їх всіх посіче –                                                                                                
І рід той, обманом розділений,                                                                                     
Як сон, в небуття відійде.                                                                                                     Тримайся, мій роде,                                                                                                                         
Як зв’язаний віник,                                                                                                            
В нім сила велика і міць…


Володимир  С а д о в с ь к и й

      Володимир Садовський проживає в селі Товтри Заставнівського району.  Він гостро вболіває за майбутнє краю і всієї України, тому кількість його творів, що належать до громадянської та патріотичної лірики, постійно зростає. Свої поетичні роздуми поет час від часу публікує у районній газеті «Голос краю».

Б І Л И Й   Р А Б
Я – білий раб, я – українець.
Приїхав продаватися вам.
Я – найдешевший раб, чужинець.
Не їм, не сплю, роблю все сам. (…)
До Бога часто я молюся,
Щоб він гнобителям моїм
Мою дав долю. І клянуся,
Що в рідний вернуся свій дім.
Й кричу, кричу на всю Европу:
- Вертайтесь білії раби!
Ми не хохли, ми не холопи,
Нам не пора ще у гроби! (…)
Пора своє відбудувати!
Пора садить нові сади!
І хлібом поле засівати!                                                                                              
Вертаймось, браття, всі сюди…



І в а н  К о з а к
     
 Поетична збірка «Філосо-фія життя» Івана Козака –  це спроба підсумувати ре-зультати зробленого. Іван Романович – колишній викладач суспільних дисциплін ВПУ №24 м.Заставна, викладач- методист,  Лауреат премії ім.І.Бажанського, Відмінник освіти України.                                      
                                                                         П А М  Я Т І    Г Е Р О Ї В     М А Й Д А Н У

Той день, той час твого життя….  

(Говорю я про наболіле)                                      
Пішли ще юні в небуття,                                   
Та духом ви були вже зрілі.                                      
Вкраїна в жалобі стоїть.                                        
Журлива пісня над Майданом…                                
Хтось батьком був, хтось вже дідусь…                       
І ти… у розпачі, кохана.                                                
Дівочі сльози, плач дітей                                                  
Та матері, що із Майдану                                              
Хоронять цвіт… своїх дітей…                                         
За рідний край, свою родину                                       
Тепер в одвіті ми всі тут:                                        
Вкраїна скинула тирана.                                                  
Уклін тобі, нащадку Крут,                                        
Герою нашого Майдану.

        
Василь Д ж у р а н

Василь Джуран народився 1 січня 1957 року у с.Вікно на Буковині. Закінчив факультет журналістики Львівського державного університету ім. І . Франка. Довгий час працював головним редактором заставнівської районної газети «Голос краю». Автор  більше 10 збірок («Богородиця», «Чорнобиль. Афганістан. Сарапат», «Чекання у Львові», «Калинові кетяги», «Вікно», «Тарас. Другий», «Чорногуза плач досвітній» та інших)

К А Ж У Т Ь,   С В І Т    Ж О Р С Т О К И Й…                                                               
Кажуть, світ жорстокий.                                                              
Може – навпаки.                                                                        
Меркне в тиші спокій                                                                               
Край життя ріки.                                                                                   
Світ як світ, а люди                                                                               
Од брехні чумні.                                                                           
Змова слово блудить                                                                       
В нашій стороні.                                                                     
Ми – не світ – жорстокі,                                                              
Як ловці на рись.                                                                        
Дотліває спокій.                                                                      
Ловче, зупинись!                                                                            
Ти себе у пастку                                                                             
Ось-ось заженеш                                                                               
По саму зав’язку                                                                                    
Під зубастий креш..                                                                     
Кажуть, світ жорстокий.                                                                
Точно – навпаки.                                                                             
Попелу вже спокій                                                       
 Край життя ріки.


Валентина  П і ц е к
Валентина Петрівна наро-дилася 11.05.1941 р. на Полтавщині. З 1960 р. живе на Буковині. Після закінчення філологічного факультету ЧДУ працювала в Заставні. Колишній працівник ВПУ №24, викладач-методист, Відмінник освіти. 

У Ч І М О С Я   В   Ш Е В Ч Е Н К А
Чомусь вже модним дуже стало                                                   
«Закучерявить» так той вірш –                                                 
Чим більше ти його читаєш,                                                          
Тим розумуєш гірше й гірш.                                         
Можливо, хтось би  в час дозвілля                                   
Читати вірші і хотів,                                                               
Якби він те, про що в них мова,                                       
Бодай хоч трохи розумів,                                                        
Бо без ніякої мороки                                                                     
Доступні кожному слова:                                                       
«Реве та стогне Дніпр широкий,                                          
Сердитий вітер завива!»                                                            
Слова – зерно, а не полова,                                                      
Це здавна істина свята,                                              
Запам’ятаймо, що від слова                                                   
Душа, як квітка, розцвіта.

Домашнє  завдання: зробити аналіз однієї поезії на вибір. 
Успіхів! Бережіть своє здоров’я!

Немає коментарів:

Дописати коментар

Матеріали для дистанційного навчання з професії: "Перукар (перукар-модельєр), манікюрниця"

  Тестові завдання  з української мови   для узагальнення засвоєних знань із теми:  " Орфографічна норма» для здобувачів першого ку...