З досвіду роботи 

     Я, Магалевич Галина Михайлівна, працюю викладачем української мови та літератури у Вищому професійному училищі №24 м. Заставна.  Викладати в училищі почала у 2008р. Того ж року з червоним дипломом закінчила Чернівецький національний університет ім. Юрія Федьковича  і отримала повну вищу освіту за спеціальністю  «Українська мова та література» та здобула кваліфікацію магістра української філології.

В училищі викладаю вже восьмий рік, маючи 6 років педагогічного стажу. За цей час своєї педагогічної діяльності помітила, що якнайкраще учні засвоюють лише той програмовий матеріал, до якого в них виникає щире зацікавлення. А зацікавити їх може такий навчальний процес, під час якого учні мають змогу проявити свою індивідуальність, творчі здібності. Саме тому педагогічна проблема, над якою я працюю, – це «Розвиток творчих здібностей учнів на уроках української мови та літератури у професійно-технічних навчальних закладах»

Сьогодні неабиякої актуальності у сфері освіти набуває креативний підхід до навчання. Він організовує дидактичний процес за принципом демократичних суб’єкт-суб’єктних, а не догматичних суб’єкт-об’єктних відносин. Це допомагає розвивати такі якості особистості учнів як самостійність, підприємливість, винахідливість, вміння знаходити вихід у будь-якій критичній ситуації, що є досить актуальним на сучасному ринку праці. Проблема розвитку творчих здібностей учнів під час навчально-виховного процесу потребує педагогічної уваги, що підтверджує необхідність  вивчення цієї проблеми.

Головна мета моєї роботи – зробити навчальний процес творчим, осмисленим, активізувати всю пізнавальну діяльність учнів, допомогти їм знайти себе в житті. Тому для реалізації всебічного розвитку творчої особистості учнів на уроках української мови та літератури ставлю перед собою наступні завдання:

    спонукати учнів до творчих пошуків;

    створювати умови для творчого спілкування;

    активізовувати творчу діяльність;

    розвивати творче мислення;

    формувати творчу активність учнів.

 Виконання цих завдань дозволяє:

·        підняти на якісно новий рівень педагогічний процес,

·        підвищити рівень навчальних досягнень,

·        забезпечує психолого-емоційну комфортність і подальшу соціальну адаптованість учнів, готовність реалізувати особисті якості в індивідуальній чи колективній діяльності (в системі «учитель - учень», «учень - учень»).

Головним у моїй педагогічній взаємодії з учнями є принцип новизни: «Не навчайте дітей так, як навчали вас, - вони народились в інші часи…». Такий підхід до взаємодії суб’єктів начальної діяльності є найефективнішим у  розвитку творчих здібностей учнів, адже:

• надає перевагу розвитку словесної творчості, а не засвоєнню «сухих» теоретичних знань та догматичних алгоритмів їх застосування, ;

• виявляє приховані творчі здібності дітей;

• формує емоційне сприйняття світу;

• дозволяє шукати нові ефективні методи та прийоми навчання;

• розвиває допитливість, гіпотетичне мислення, фантазію, уяву:

• дає можливість учням вибирати і висловлюватися, прогнозувати;

• допомагає учням повірити у свої сили;

• не обмежує творчу уяву учнів, не ставить їх у вузькі рамки, а навпаки, дає волю учнівській фантазії:

• допомагає учням довіряти вчителю, сприймати його як тактовного порадника, а не строгого критика;

• стимулює ініціативу учнів, їхню самостійність.

Саме тому пріоритетним напрямом моєї педагогічної діяльності є активне переосмислення ролі таких основних дидактичних аспектів як діалог, самостійна робота учнів, науково-досліднийцька діяльність, і як наслідок – впровадження у процес навчання учнів інтерактивних технологій.

Таке навчання має ряд особливостей, які потрібно враховувати в реальній навчальній діяльності. По-перше, активна взаємодія учасників освітнього процесу. По-друге, використання інтерактивних методів навчання передбачає наступну логіку навчальної діяльності: мотивація - формування нового досвіду - його усвідомлення через застосування - рефлексія. Формування нового досвіду здійснюється з врахуванням вже наявного, створення проблемних діалогічних ситуацій, які утворюються на основі суперечностей, народження нових пізнавальних мотивів та інтересів. По-третє, інтерактивні методи характеризує робота в малих групах на основі кооперації та співпраці. По-четверте, інтерактивні методи навчання засновані на ігрових формах навчання, при яких проявляється акумуляція і передача соціального досвіду, створюються умови для повної реалізації особистості тих, хто навчається.

Для ефективного застосування інтерактивних технологій, зокрема щоб охопити весь необхідний обсяг матеріалу і глибоко його вивчити (а не перетворити технології на безглузді «ігри заради самих ігор»), старанно планую свою роботу і будую уроки за такими правлами: • учні повинні попереднього підготування: прочитати,  продумати, виконати самостійні підготовчі завдання; • відбираю для уроку або заняття такі інтерактивні вправи, які дали б учням «ключ» до освоєння теми; • під час самих інтерактивних вправ даю учням час подумати над завданням, щоб вони сприйняли його серйозно, а не механічно або «граючись» виконали його; • на одному занятті можна використовую одну (максимум — дві) інтерактивних вправи, а не їх калейдоскоп; • дуже важливо провести спокійне глибоке обговорення за підсумками інтерактивної вправи; • проводити швидкі опитування, самостійні домашні роботи з різноманітних матеріалів теми, які не були пов’язані з інтерактивними завданнями.
• коментарі щодо учнівських дій, навіть такі, що містять критику, починаю з позитивних зауважень.
           Оцінюючи результати інтерактивного навчання, враховувую такі умови: • підтримувати баланс перевірки знань, навичок; • використовувати традиційні та інтерактивні технології оцінювання; • застосовувати групове, змагальне та індивідуальне оцінювання, самооцінку та взаємооцінку учнів; • обговорювати з учнями критерії оцінювання; • враховувати досягнення класу та індивідуальний прогрес учнів.

Викладання таких гуманітарних дисциплін як українська мова та література просто неможливо уявити без використання інтерактивних методів та технологій. Уже традиційними у моїй практиці стали такі прийоми: «Мікрофон», «Незакінчені речення», «Мозковий штурм». «Навчаючи - учусь», «Ажурна пилка», «Дерево рішень», «Займи позицію», «Зміни позицію», «Метаплан», «Покер за критеріями», SWOT-аналіз та інші.

Для розвитку творчих здібностей на уроках української мови та літератури використовую такі форми роботи:

1. Робота творчих майстерень.

2. Інсценізація уривків із художніх творів.

3. Види творчих робіт на основі неповного тексту.

4. Ілюстрації учнів до прочитаних творів, фотоколажі, презентації.

5. Практика якісного художнього перекладу різностильових текстів на професійну тематику.

6. Конкурси авторських віршів.

7. Використання нетрадиційного дидактичного матеріалу.

8. Використання елементів гри.

9. Створення учнями власних проектів.

10. Творчі перекази учнів на основі неповного тексту.

         Впровадження таких форм роботи підвищує рівень засвоєння знань тими учнями, які мають низький рівень успішності (пункти 2, 3, 4, 7, 8) та допомагають краще проявити себе учням обдарованим.

Вже восьмий рік я веду гурток «Мистецтво слова», де учні мають змогу глибше вивчати сучасний літературний процес на Україні. Велику увагу приділяю літературі рідного краю. Учні активно працюють над проектом «Майстер художнього слова у моєму населеному пункті», що дає можливість розвивати креативність, ініціативу, підприємливість, які сьогодні надзвичайно актуальні на ринку праці.

У всіх видах роботи важливого значення надаю підготовці до ЗНО, зокрема вмінню учнів складати творче висловлювання. Результатом цієї роботи стало наше спільне з учнями виготовлення стенду «Пам’ятка «Як правильно складати власне висловлювання?»

Надзвичайно хороша можливість розвивати творчі здібності обдарованих учнів – це участь у різноманітних словесних конкурсах та олімпіадах. Зі свого педагогічного досвіду розумію, що лише щира зацікавленість учнів відповідним предметом, а не нав’язана необхідність взяти участь у певному конкурсі, дає можливість дитині по-справжньому розкрити та реалізувати свій талант. Саме такі справжні поціновувачі художнього слова здобули призові місця на мовно-літературних олімпіадах та конкурсах.

          Із самого початку роботи обрала собі за педагогічне кредо таку сентенцію: «Щоб мати право вчити інших, потрібно постійно вчитися самому». Тому як науковець вирішила продовжити займатися науково-дослідницькою діяльністю при Чернівецькому національному університеті ім. Юрія Федьковича, досліджуючи творчість українських письменників  ХХ ст.

Тема моєї кандидатської дисертації «Функціональна роль сну в українській літературі 20 –30-х років ХХ століття».

 За період здобувацтва опублікувала такі статті:

v Михайлюк Г. Феномен сну у творчості Ольги Кобилянської та Михайла Коцюбинського // Науковий вісник Чернівецького університету. Слов’янська філологія. – Чернівці: Рута, 2008. – Вип. 394- 398. – С. 234-239.

v Михайлюк Г.М. Візія міста як концептуальна ідея у прозі В.Підмогильного // Збірник „Актуальні проблеми слов’янської філології: Лінгвістика та літературознавство”. –  Бердянськ: БДПУ, 2010. – Вип. ХХІІІ. – С.448-458.

v Магалевич Г.М. Сновидіння як важливий аспект інфантильного ірраціонального буття (на матеріалі оповідання „Ваня” В.Підмогильного) // Науковий вісник Миколаївського державного університету імені В.Сухомлинського: збірник наукових праць. –Миколаїв: МНУ ім.. В.О. Сухомлинського, 2011. – Випуск 4.8. –С. 53– 57.

v Магалевич Г.М. Функціональна роль сну у прозі Миколи Хвильового //Вісник Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна.– Харків, 2011. – №989 Сері «Філологія».– Випуск 63. – С. 87 – 93. 

 Узяла участь у наукових  конференціях:

1.     Міжнародна конференція „Місто-як-текст: літературні проекції”  (Бердянськ, вересень, 2009);

2.     VІІ Всеукраїнська наукова конференція молодих учених-філологів „Vivat academia” (Львів, квітень 2009р.).

Пам’ятаючи про засади андрагогіки, у своїй подальшій педагогічній діяльності буду дотримуватися принципів суб’єкт-суб’єктних відносин, самовдосконалення та креативного підходу до викладання української мови та літератури.